Історія клінкеру

Технологія виробництва клінкеру з'явилася дуже давно. Ще стародавні римляни більше двох тисяч років тому володіли секретом формування і випалення бруківки, що володіла дивовижною міцністю і довговічністю.

 Проте як спеціальний будівельний матеріал клінкер вперше був виготовлений і масово застосований голандцями на початку XIX століття. Саме вони перші в світі розробили і впровадили технологію виготовлення клінкеру. Жителі Голандії завжди відчували гостру необхідність в міцному, стійкому до стирання матеріалі для мощення доріг. Не маючи на своїй території достатньо каменю для облаштування дорожнього покриття, заповзятливі голандці винайшли технологію виробництва матеріалу, що не поступався за якістю каменю, - клінкеру.

Спочатку клінкер застосовувався виключно для мощення доріг. Вже в першому десятилітті XIX століття в Голандії була побудована перша дорога з клінкеру між містами Амстердам і Гаарлем. Трохи згодом голандці стали застосовувати клінкер і при зведенні будівель.

Оскільки в цій країні практично немає природних кам'яних матеріалів, клінкер швидко завоював популярність. З Голандії технологія виробництва клінкеру розповсюдилася спочатку в сусідні західноєвропейські країни (Німеччину, Австрію, Англію та ін), а звідти і в США.

У 1884 році в селі Топчієвка під Черніговом був побудований перший клінкерний завод в Україні. Спочатку весь матеріал піддавався повному спіканню в суцільну масу, а потім, сплавлені глиби дробилися і прямували на дорожні роботи. З 1904 року почалося виробництво продукції у вигляді окремих цеглин.